👉Спілкування стосовно думок або почуттів дитини, пов’язаних із тривожними або травматичними подіями, має ініціювати сама дитина.
👉Діти часто покладаються на «безпечних» дорослих, які їх оточують, щоб отримати інформацію про страшні чи травматичні події, про те, наскільки серйозною є небезпека і як на неї реагувати. Коли дитина ставить запитання або розповідає про те, що вона почула чи пережила, вона часто шукає підтримки у дорослих.
👉Критично важливо дозволити дитині поділитися своїми думками чи хвилюваннями у власний спосіб і своїми словами. «Слухання» дитини, коли вона грає, малює або під час іншої діяльності, може дати дорослому безцінне розуміння її думок і почуттів.
👉«Безпечний» дорослий, який нормалізує та валідує ці почуття та думки, може відігравати важливу роль у процесі зцілення дитини.
👉Слід уникати брехні щодо реальних подій або применшувати переживання та почуття дитини, навіть якщо це робиться в найкращих інтересах дитини. Розповідь про власні відчуття дорослого щодо ситуації нормалізує почуття дитини, наприклад, щодо війни, і може бути корисною для неї, якщо дорослий також висловлює оптимізм і надію.
👉Замість того, щоб запитувати про будь-яку конкретну подію в житті дитини, «безпечний» дорослий дає можливість висловити навіть найскладніші переживання та почуття, якщо дитина цього бажає, і таким чином підтримує її загальне зцілення від травматичного досвіду. Надання можливостей для вільної гри, танцю, руху та мистецтва може бути дуже потужною формою спілкування та самовираження.
(Джерело: Психологічна підтримка та допомога дітям, які пережили травматичні події. Навчальнометодичний посібник / Автори-упоряд. : Н. Вааранен-Валконен, Н. Заварова, за заг. ред. О. Калашник. – К.: 2022)
