-- Чому ти, мамо, посивіла?
Чому в очах весь час сльоза?
-- Тому що, сину, не зуміла
Я вберегти тебе від зла.
Тепер не сплю ночами, сину,
Й від горя сива голова,
Картаю себе кожну днину,
Що не найшла тоді слова,
Щоб зупинити й не пустити...
Там убивають, йде війна!
Тепер я мушу сльози лити,
Загинув син, тебе нема...
-- Не плач, матусю, рідна нене,
Що трапилось, не повернеш...
Ти відпусти мене від себе,
Як ти, матусю, не збагнеш,
Що між світами важко жити,
А так я полечу у Рай,
Там зможу в Господа спочити...
Ти ж, мамо, сльози витирай!
Я ж буду прилітать до тебе
То вітерцем, то журавлем,
Якщо почуєш пташки щебет,
То я тобі співа пісень...
-- Не можу, сину відпустити
Тебе із серденька свого...
-- Прошу мене, мамо, простити,
Змінить не в силах ми цього.
Мені у Бога буде краще,
Блаженство там і благодать.
Молись за мене, мамо, завше...
На тебе буду я чекать,
Коли прийде твоя година,
( Та це не скоро хай буде),
Тоді побачиш свого сина,
Тебе крильми він обійме.
Прошу, за ради свого сина,
Живи ще многа, многа літ,
Хай стелиться життя стежина
Без сліз, без горя і без бід...
Прощай, матусю, я до Бога...
В.Шпачук 14.03.2023.
