На жаль, більшість батьків, приділяючи головну увагу в перші роки життя малюка догляду за ним, харчуванню, режиму, одягу, не надають особливого значення створенню умов для його розвитку. «Чи не однаково,— міркують вони,— раніше чи пізніше він піде, раніше чи пізніше почне гратися кубиками, тримати олівець і малювати, коли почне читати и лічити Навіщо з цим поспішати? Прийде час— навчиться всього».
Насправді це зовсім не так.
Виявляється, можливість розвиватися не лишається незмінною! Мозок дитини, який при народженні становить 25 процентів (за масою) від мозку дорогої людини, особливо швидко росте и «дозріває» в перші місяці й роки життя (до 9 місяців він подвоюється, до 2,5 років потроюється і до 7 років становить уже 90 процентів). Але збільшення мозку, тобто зростання кількості нових клітин та їх розмірів, порівняно мало залежать від характеру діяльності дитини.
І в дуже розвинених дітей, і в тих, хто відстає за розвитком, окружність голови майже однакова. Якісні ж зміни, а звідси й відмінність у продуктивності розумової праці розвинених дітей і тих, хто відстає в розвитку, буває величезною.
Це залежить від того, скільки клітин «задіяно» між клітинами мозку. Кожна дитина має при народженні багатющу волокнисту сітку, яка сполучає клітини мозку, але це тільки потенційні, можливі зв'язки. Реальними, діючими вони стають лише тоді, коли «запускаються в хід» певні нервові структури, коли починають функціонувати ті чи інші здібності і по «лініях зв'язку починають проходити струми.
І чим молодша дитина, тим утворення зв'язків відбувається легше, а з віком дедалі важче. Нікітін Б.П. назвав це явище нумерзом (від слів необоротне угасання можливостей ефективного розвитку здібностей). У працях шведською нейробіолога Холгepа Хідена є суто біологічне підтвердження: експерименти, проведені на "молекулярному рівні", свідчать, що мозок потребує для свого повного розвитку, особливо на ранніх стадіях, не лише відповідного живлення, а й стимуляції. Нейрони, позбавлені, будь-якого з цих факторів, особливо стимулюючого "навчального" середовища, не можуть формувати багатої сітки волокнистих з'єднань; вони стають образно кажучи, пустими мішками і зрештою атрофуються.
Якщо життя дитини зведено до убозтва біологічного існування (нагодували, напоїли, поклали спати), то реалізується лише невелика частина її можливостей, утворюється обмежена кількість зв'язків між клітинами мозку.
Позбавляючи дитину, через незнання і традиції, своєчасного і повноцінного розвитку у ранній і дошкільний періоди, ми тим самим прирікаємо її на низькі темпи розвитку, на величезні затрати сил і часу та на низький кінцевий результат. І вважаємо такий розвиток нормальним!
От чому треба починати розвиток якомога раніше, от чому перші роки життя — найблагодатніший час, коли розумні турботи тата і мами дадуть найбагатші плоди, які залишаться на все життя і які навіть при великому бажанні не можна так успішно виростити пізніше.
НІКІТІН Б.П. "Сходинки творчості або Розвиваючі ігри"