Одного разу вийшов добрий господар у поле, щоб посіяти зерно. Він ішов і розкидав насіння, але падало воно в різні місця.
Кілька зерняток впали прямо на утоптану дорогу. Не встигли вони й прорости, як налетіли пташки і видзьобали їх, а ті, що лишилися, просто розтоптали перехожі.
Інші зерна впали на кам'янисту землю, де було зовсім мало ґрунту. Вони дуже швидко пустили зелені паростки, але щойно пригріло гаряче сонечко – росточки зів'яли. Їхнє коріння не могло пробитися крізь каміння, щоб знайти водичку, і вони засохли.
Треті зернятка потрапили у колючі бур'яни та кущі. Коли бур'яни розрослися, вони своїм великим листям закрили маленьким паросткам сонце, забрали всю воду і просто не дали їм вирости.
Але були й такі зерна, що впали на добру, м'яку та пухку землю. Їм було там тепло і затишно. Вони пустили міцне коріння, виросли високими та сильними і принесли дуже багато нового, свіжого зерна: одне зернятко дало сто нових, інше – шістдесят, а ще інше – тридцять.
Як пояснити цю притчу дитині:
Ця притча розповідає про наші серця і про те, як ми слухаємо Божі настанови або просто добрі поради. Зернятка – це мудрі слова про те, як бути добрим, чесним і любити інших. Дорога – це серденько, яке взагалі не хоче слухати і відразу все забуває. Кам'яниста земля – це коли людина радісно обіцяє бути хорошою, але при перших же труднощах здається і вередує. Бур'яни – це наші лінощі, жадібність або бажання тільки гратися, які "заглушають" бажання допомагати іншим. А добра земля – це уважне, чуйне серце, яке слухає мудрі слова, запам'ятовує їх і робить так багато добрих справ, що світ навколо стає кращим.
https://derevo-kazok.org/blog/chomu-ne-vsi-dobri-porady-prynosiat-koryst-prytcha-pro-siiacha.html
