Уже доведено, що в підлітково-юнацький період у більшості людей підвищується ступінь «совиності», тому в цей час до пізнього типу належать навіть ті, хто потім буде значно толерантнішим до ранніх підйомів. На тлі цього зсуву в підлітків потреба у сні вища, ніж у дорослих, тобто їм треба спати довше. Піжамні вечірки, ночівлі у друзів та муки ранкових зборів до школи — абсолютно біологічно обґрунтовані явища.
Уже неодноразово обговорювались експерименти та рекомендації зі зміни розкладу уроків для старших школярів і тих, хто відвідує заклади професійно-технічної освіти. Пересунувши початок першого уроку на пізніший час, можна підвищити успішність, знизити кількість дисциплінарних проблем і значно покращити психофізіологічний стан учнів.
Американські вчені навіть досліджували питання, чи справді вечірній хронотип для підлітків є типовішим. Упродовж року школярам 13–16 років дозволили ходити в школу на 10 годину замість 8:50, і це значно покращило одночасно їхнє здоров’я (зменшилася кількість днів відсутності через хворобу) та успіхи в навчанні: підлітки показували на 12 % кращі результати на національних тестуваннях.
