... так, поспішають на поміч. І в нашому випадку події розгортались саме так: спочатку неприємна подія, аж тут допомога з боку Чіпів і Дейлів. Щоправда, подія відбулась в Сумах а допомога мала надходити з Запоріжжя і Миколаєву, але хіба це відстані для моторних бурундучків? Тим більше в Мережі. Тим більше в межах одного віртуального закладу освіти. Ну от, але про все по порядку.
Прикра подія в Сумах
Не вдалось залучити групу сумських учнів до одної корисної справи. От про це докладніше. Ну і що: все пропало? Та ні, є ж бурундучки, я точно про це знаю.
Запорізькі Чіпи
Так, на допомогу сумським колегам мав стартувати потужний учнівський загін з Запоріжжя. Чому так? А ви ж ще не посилання не ходили - там про це докладно і переконливо.
Як можна побачити, не вдалось. Запоріжжя підтримало Суми, але геть не так, як хотілося чи бачилось...
Миколаївські Дейли
А тут була здубльована запорізька команда. Для надійності. Ну і, чесно кажучи, не хотілося залишати земляків поза цікавою і корисною справою. Але і тут не вдалось. З'явилось альтернативне визначення для форуму цього закладу освіти: дитиноцентричний чи директороцентричний?
Висновок
От попередня редакція:
Діти не хочуть читати книжки. Діти не хочуть дізнатись більше про Пласт. Діти не вміють чи не хочуть спілкуватись в форумі закладу освіти.
Але ж про книжки і Пласт - це гіпотеза. А про участь в шкільному форумі - факт. І факт, що перевертає попередню редакцію висновку:
Нерозвинутий стан шкільного форуму (чи й кластеру) не дає дітям вільного доступу і до книжок, і до світового досвіду дитячого самоврядування.
Ну правильно: цифрова компетенція, якої нема у згаданих дітей, вона є ключовою. Є компетенція - тоді прочинені ці двері і є подальший вільний самостійний (!) рух. А як діти десь по ТікТоках чи по стрілялках-бігалках, а не в шкільному інформпросторі, то і нема того руху.
Але чого ж дітей нема в форумі? Дуже просто: їм не цікаво. Це не для них і вони це відчувають.
Далі буде
То що будемо робити? Ні, це не риторика, це буде персональне звернення до кожного з дорослих, хто брав участь в голосуванні. В мене і пропозиція для них є.
Треба просто показати приклад. Зайти на курс про Пласт. Прочитати книжку. І потім про це написати в форумі закладу освіти. А можна на персональному блозі (на Всеосвіті?) чи власному сайті, як йдеться про педагогів. Розлого так, по-серйозному, а вже в форумі потім поставити посилання на той есей.
А батькам треба поговорити вдома зі своїми чадами про те, що вони вичитали в книжці чи дізнались з курсу про Пласт. Це як вони хочуть для дітей в сенсі цифрової компетентності більше за те, що може дати школа.
Нарешті педагог - класний керівник має запустити на сторінці школи форум класу (чи газету?) і там поставити питання своїм підопічним: чи вони вже прочитали, переглянули, що думають, чого саме так? Так, так, попрацювати ще і модератором. Ну це недовго, в класі ж є лідери, їм можна (і треба) цю роботу передати з часом. Вони ж мають навчатись бути модераторами свого власного форуму. Першого в житті. Але без прикладу дорослих, як мені здається, діла не буде.
То рушаємо далі? Для початку треба, звісно, поговорити. Тут, в коментах до цього тексту, а краще в тих згаданих форумах. Вони ж з самого початку заявлені як спільні для дорослих і учнів, навіть пенсіонерів хотілось задіяти...
Розклад викликів рятувальних команд (дорослих бурундучків?) вже готовий. З часом він перетвориться на протокол:
Сумські педагоги, їх 14, і 14.2. запрошення - бачте, як співпало. 28 переглядів.
Сумські батьки, 19, 15.2. 44 перегляди.
Запорізькі педагоги, 11, 16.2. Запорізькі батьки, 54. 16.2, є перший лайк - спасибі. А ще кілька нових друзів і перша розмова про цю спільну справу. Ну і 90 переглядів.
17.2 107 переглядів. Нарешті 18.2 запрошення завершено. 116 переглядів, два лайки і жодного слова. Що далі?
Далі буде нарада з ФБ-друзями, яких в мене побільшало в процесі запрошення. І стало... Сьогодні порахуємо. Дійсно, що ж робити. А тут ще такий неприємний сюрприз. Про це і поговоримо.
Нарада
Так, друзі пораховані і будуть запрошені на нараду. Розподіл по територіях і соціальних групах такий:
Двоє педагогів з Сум і один представник тамтешнього батьківства. Запоріжжя делегує 3 + 8. Працюємо, але поки що без результату. Ніхто мені не заперечує, але ніхто і не підтримує. Ну і на 146 переглядах і двох лайках поширюємо коло запрошених до участі в проекті.
416 переглядів, поодинокі лайки і невеличкі діалоги по різних форумах засвідчили: є в нас така проблема, не хоче народ читати, думати, навчатись. Хоче просто дочекатись героя, месію, що прийде і зробить все як треба. Правильно, по совісті, на загальне благо. Так і запишемо.
