Чекаєм навесні дерев цвітіння,
Яке приваблює красою взір,
Пелюсток ловим тихе шелестіння.
Хвилює нас бджолиний медозбір.
П'яніємо від запахів і трунків,
Які дарує нам весняний сад.
Від вітру млієм дотиків й цілунків.
Вдихаєм серцем ніжний аромат.
Цвітіння ждем конвалій і бузочку.
Потішить нас й акацій білий цвіт.
Чекаємо, як вдягне клен сорочку
Й жасмин притрусить пелюстками пліт.
А як заграє шовком цвіт півоній —
Зігріє душу зразу, у ту ж мить,
Із серця зрине музика симфоній
І, наче жайворон, злетить в блакить.
А яблунька розквітне, мов царівна,
Красу підніме аж до верховіть
Й калинонька, красуня неймовірна,
Душі торкнеться подихом суцвіть.
Який же ніжний й милий цвіт шипшини!
Ні з чим ти не зрівняєш цю красу,
Неначе щічки розові дитини.
Ховає у пелюсточках росу.
Тюльпани зронять пелюстки червоні.
Сплететься із барвінком неба синь.
Поніжить сонце променем долоні.
Відчуєш серцем дотик до краси...
Чекаєм навесні цвітіння й дива,
Щоб в серці розквітав любові цвіт,
Щоби весняна сильна, тепла злива
Омила від нещасть і горя світ.
Оксана Козак
04.05.2023
