Часто думаєм: "Зроблю пізніше..."
Відкладаєм на потім життя.
Не наповнюєм нинішню нішу.
Не купаємось в щасті щодня.
Часто кажемо: "Трохи пізніше...
Десь побачимось, каву поп'єм..."
І сторіночку долі допишем...
Якщо завтра її ще знайдем...
Все пізніше! Пізніше! Пізніше!
А уже підтискають роки.
І сумні чомусь пишуться вірші...
І стежини ведуть навпаки.
Все пізніше! Пізніше! Пізніше!
Є ще завтра... А може й нема...
І цей день не повернеться більше.
Зникне так, як торішня зима.
Все пізніше! Пізніше! Пізніше!
А чекати не можна завжди,
Все складаючи в завтрашню нішу.
Бо сьогодні мине... Тож, живи!..
2021р.
©Наталія Городчук
Художник Наталія Довганюк
