Час усіх нестримно наближає
до тепла, до сонцесяйних днів.
Хтось на струнах арфи тихо грає,
звеселяє втомлених птахів.
Лізуть з-під землі хоробрі стержні
перших і замріяних квітòк,
Всі такі гнучкі і незалежні,
ще неплетені в тугий вінок.
Ллється сяйво з неба благодатне,
березень розтопить всі сніги...
На вербі вмостились делікатні
перші котики -- провісники весни.
Сплять поля в старих, подертих шарфах,
скоро вітер їх пороздягає.
Чуєш? Тихо! На небесних арфах
хтось нoве життя благословляє...
12.02.2022
Людмила Галінська
