Чарівні миттєвості квітня,
буяє красою весна.
Розпукли вже пуп'янки квітів,
п'янкучо пливе у висках.
Зеленою брунькою пагін
хизується неподалік.
Солодко і ніжно запахло
розстелене зілля землі.
Неначе палають смарагди,
у росах яскравих іскрять.
Поля починають орати,
як мре світанкова зоря.
Заплескала крилами плиска,
побачив водойми міраж.
Ледь сонечко щойно заблискло,
закохано й щиро розваж.
Квітує он рясно довкілля,
цвіт білий летить аличі.
Рожеве все, пастельно-біле,
привабливе навіть вночі.
Покрапує зрідка ще дощик,
а й дужче ростиме трава.
У піні білизну полоще,
а вітер у лопіт зрива.
Проміння ллє світло з захмар'я,
туманний розрізує стовп.
У галявах гаю так гарно,
схиляються квіти до стоп.
Ідеш, не топчи ненароком
цю вельми розкішну красу.
Куди не поглянеш лиш оком –
бач навдивовижу весну.
Вона, як красуня та юна,
лоскоче багкі почуття.
То сонечком в щічку цілує,
то серце коханням чіпа.
Снує павутинки проміння,
а росами бавиться лист.
Природу квітвяну провідай,
і любо ти їй усміхнись.
