Буває холодно і серед літа.
Буває мерзну, мерзну і не сплю.
Допомагає лиш бабуні свита.
Буває літа в Господа молю.
Щоб дощик рясний, рівний, як лінійка.
Щоб сонечко ховалось у стерні.
Щоб річечка "крутилась" наче змійка.
Щоб пташечка співала лиш мені.
Молю у Бога спокою без виру.
Без ґвалту, без надриву і тривог.
Молю лишень на цілім світі миру
І вірю, що почує мене Бог.
Що вранці встане в аскетичнім храмі,
Поп"є води, скуштує щось пісне,
Почепить рушника на райській брамі
І цілий світ руками обійме.
І скаже - ви всі люди із Едему.
Тримайтесь купи, не тримайте зло.
І ми за світлом радості підемо
Туди, де квітло, і де все цвіло.
А "чорнота" залишиться вмирати.
А злая сила згине у росі.
І ми підемо жати, не вбивати -
І я, і ти, і він - ну геть усі.
І буде день, і літо схаменеться
Пригріє і не спалить, примлоїть.
З моїх долонь води воно нап"ється
І буде в полі кізоньку доїть...
Г.Потопляк.
