БУЛІНГ

Поняття «булінґ» походить від англійського слова «bully», що означає хуліган, забіяка. Це людина, яка використовує свою силу і владу, щоб налякати або заподіяти шкоду слабшим людям. Англійське слово «bullying» означає агресивну поведінку людини з вищим статусом стосовно іншої людини, яка має нижчий статус. Мета – заподіяти людині моральну або фізичну шкоду, принизити її і так утвердити свою владу. Єдиного визначення булінґу не існує. Але всі дослідники, соціологи та правознавці говорять про усвідомлені повторювані негативні дії з боку особи з метою завдати шкоди або залякати іншу людину.такий спосіб затвердити свою владу та вищий статус. Найпоширенішими формами булінґу є: • Словесні образи, глузування, обзивання, погрози • Образливі жести або дії, наприклад, плювки. • Залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити. • Ігнорування, відмова від спілкування, виключення з гри, бойкот. • Вимагання грошей, їжі, речей. Умисне пошкодження особистого майна жертви. • Фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук. Будь-які інші дії, що завдають болю і навіть тілесних ушкоджень). • Приниження за допомогою мобільних телефонів та Інтернету (СМС-повідомлення, електронні листи, образливі репліки, коментарі в чатах), поширення чуток і пліток. Зазвичай, у ситуацію булінґу потрапляють діти, які відрізняються від загальної маси,і стосовно яких ісють стереотипи та упередження. У ситуації булінґу бере участь три сторони: жертва, агресор або агресори та спостерігачі. Через повторюваність негативних дій, поступово для всіх сторін ситуація стає звичною. Щоб вчителям та батькам було легше визначити небезпеку для дитини, виділяють три головні чинники, що допомагають знайти дітей групи ризику: Перший чинник: провокуючі особливості жертви (все, чим дитина відрізняється); Другий чиннник: множинний стрес. І діти агресори, і жертви мають безліч проблем: від соціальних негараздів і конфліктів у сім'ї, до проблем зі здоров’ям та труднощів комунікації з однолітками; Третій чинник: стигматизація за етнічними або фізіологічними особливостями дитини. Булінґ може і повинен розглядатися як порушення прав дитини. Необхідність захисту прав дитини виникає у будь-якому випадку, коли відбувається порушення її прав. Незалежно від того, чи усвідомлює це сама дитина. Під захистом прав розуміється відновлення порушеного права, створення умов, які компенсують втрату прав, усунення перешкод на шляху здійснення права та інтересів. Для доказів випадків булінґу потрібно документувати порушення прав. Документуванням можуть займатися батьки і вчителі. Доказами можуть бути свідчення учасників ситуації, зокрема, спостерігачів. Однак дітям необхідно забезпечити анонімність і безпеку. Нормами Цивільного кодексу, Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України передбачено, що саме батьки несуть цивільну та адміністративну відповідальність за порушення закону їхніми дітьми (див. стаття 13 Кодексу України про адміністративні правопорушення). А в деяких випадках — навіть кримінальну відповідальність. Оперативно відреагувати на випадок булінґу допомагає метод Фарста, який можуть використовувати вчителі за участі шкільного офіцера поліції. Це метод залучення булерів до процесу припинення ситуації булінґу. Він складається з чотирьох кроків та виконується ініціативною групою викладачів за участі шкільного офіцера поліції. Найкращим способом профілактики є створення кодексу правил поведінки в навчальному закладі. Обов’язковою умовою всіх профілактичних заходів щодо булінґу є співпраця та налагодження взаємин між шкільною адміністрацією, педагогами, шкільним психологом та батьками учнів, які стали учасниками булінґу, або знаходяться в групі ризику. Головне, діти повинні знати, куди вони можуть звернутися за допомогою. Телефон національної дитячої гарячої лінії (0 800 500 225) повинен бути розміщений у доступних місцях, а діти мають розуміти як цим користуватися!