Букети неповторної краси
І літо первакового розливу.
Бери його і на столи неси,
На нивоньку веселу і тужливу.
Бери цей мед, масти ним полини.
Хай вони гіркнуть в солоді гречанім,
Хай птахи виринають із весни
Й співають нам у серденьку коханім.
Букети і цей дикий, рівний степ.
Ця неповторна, золота рівнина
Читає новомодний реп
Про те, як шлях долає Україна.
Шлях до свободи, волі, перемог.
Звучать сонети й грізні увертюри.
Їх творить небо в зареві тривог
І розбиває ненависті мури.
І ця краса рятує все живе.
Ці лаври світу падають під ноги.
Народжується свіже щось, нове
І стелиться на новії дороги.
Перемагає темряву весна.
Перемагає зло любов і віра...
Звучить сьогодні голосно війна
І це, звичайно, не сонет Шекспіра...
Г.Потопляк.
