Букет тюльпанів і горнятко кави,
Прекрасний і сумний цей натюрморт
Хтось залишив у сквері для забави...
Ні, впевнена тут інший долі поворот.
У цій історії, написаній не нами,
У цьому ароматі не для нас,
Якась загадка, таємниця, драма,
Солодкий поцілунок й ляпас водночас.
Весняна ніжність і проста турбота,
Невинність квітів й кави гіркуватий смак,
Звучала тут в словах висока нота,
А у фіналі залишилось так....
Сміялись горобці, а що їм,
До цих людських емоцій й поготів
Всі крихти миттю підбирали
Зневірених, розбитих почуттів.
Таня Пшенюк
