Будуть цвісти калачики, будем вітатися гречно.
Буде весняне сонце гріти мене сердечно.
Літо не забариться, дасть мені ложку меду.
Вітер торкатиме ніжно, бігтиме попереду.
Буде троянда пахнуть, квітнути конюшина.
Буду дивитись на літо так, як це робить дитина.
Очі будуть великі, зникнуть з лиця всі зморшки
І розцвітуть для мене в житі сині волошки.
Мальви нагнуть голівки, грицики схилять плечі.
Буду згадувать в лузі роки свої молодечі.
І любуватись цвітом дикої моркви й суріпки.
Будуть кричать синички і реготать куріпки.
Все це торкнеться серця, зникне туман з повіки.
Будуть співати дзвінко і пританцьовувать ріки.
Просто це літо настане, літо душі без смутку.
Я посаджу біля хати квітку весни - незабудку.
Г.Потопляк.
