«Не шукай найкраще, а шукай своє, адже найкраще не завжди стане твоїм, зате своє завжди найкраще».
Ошо
Бути самим собою – це надзвичайно приємна річ.
А от який чи яка я?
Чи добре я знаю себе?
Чи повністю усвідомлюю свої цінності та переконання?
Чи зрозуміло мені, чому саме так я поводжуся в тій чи іншій ситуації?
Бути самим собою – це природно, але ми не живемо на самоті, ми живемо в суспільстві, нас оточують інші люди, які так само мають свої цінності й переконання, свої сильні сторони і свої зони зростання.
Із часом ми змінюємося під впливом тих чи інших подій, учасниками та учасницями яких стаємо.
Іноді так стається, що ми намагаємося відповідати чиїмось очікуванням, проте, ми маємо право бути в тому настрої, який зараз переживаємо, говорити те, що йде від душі, але бути уважними до слів, які з нас виходять.
Під час емоційних піків, у зоні збудження чи в зоні пригнічення, під впливом власних емоцій ми можемо завдати шкоди собі й іншим, тому дуууже важливо добирати слова і передовсім трохи заземлитися, а вже потім говорити.
Це важка праця – бути самим собою і жити в злагоді з людьми, які оточують, але завдяки їй ми стаємо сильнішими і кращими, водночас залишаючись собою.
Коли ми в паніці, ми взагалі можемо загубитися, нам важко сконцентруватися, часом ми непритомніємо. Так наш мозок захищається від загроз та небезпек.
😔 Особливо ми це відчуваємо з 24 лютого…
Пропоную почитати статтю на порталі Нової української школи про те, як подалати паніку та стабілізуватися https://nus.org.ua/articles/dolayemo-paniku-46-vprav-i-porad-yak-stabilizuvatysya-pid-chas-vijny/
Бережіть себе! Залишайтеся самим собою і будьте щиро впевнені, що все буде Україна!
