У всякого своя доля
І свій шлях широкий
Т.Г.Шевченко
У кожного своя доля
І свій шлях широкий...
Хтось світанком, а хтось ввечір,
А хтось - опівночі
Десь мандрує, щось міркує,
А хтось - і не хоче
Щось робити, лише мріє:
Як то збагатитись.
Лише прагне із народу
Гарненько нажитись.
Хтось копієчку складає
Одну до одної,
А хтось міри знать не може,
Які ж його гроші.
Хтось до Бога простягає
Свої рученята
І молиться Всевишньому
За маму і тата.
Дякує, що життя дав,
Здоров'я і силу,
А те, що у бідності
Їх мати ростила,
Лише міці додавало,
Доброти і ласки...
А отой лиш руки стулить
І сильно голосить:
-Боже, дай! - іще раз просить
І краси, і грошей...
І молитву ту нещиру
До Бога пускає!
Та не знає долю свою,
Не знає, не знає...
А що буде з отим і тим
Ніхто не вгадає...
Тільки Бог Отець небесний
Згори споглядає.
Всіх він бачить, добре чує
Просьби і благання.
Дуже швидко лине стогін
І людські зітхання.
- Схаменіться, будьте люде,
Бо лихо вам буде!
Ще Шевченко ся звертав
Такими словами...
Дослухайтесь, почуйте
Усі ці прохання!
Йдіть лиш Божими слідами,
З шляху не звертайте.
Буде добре на ТІМ світі,
Про ЦЕ пам'ятайте!
