Бракує слів. А іноді -- повітря.
Несе у вир від болю і біди.
Ковток води. І тòнкий промінь світла --
як порятунок і надія від війни.
Сплелось усе. Заплутались стежини.
Куди? Яка до сонця приведе?
Та віра є у кожної людини,
що з нами Бог. І пошесть ця мине.
А дні біжать. Минають тихо весни.
В чужих краях розсипалось зерно.
Пусті човни.Скриплять старенькі весла.
Хтось шиє чорним і червоним полотно...
28.04.2022
Людмила Галінська
