Боже, яка осінь! Розчиняюсь
в теплих днях пожовклої краси...
Час плете, а я собі всміхаюсь,
сиві пасма-стрічки до коси.
Боже, яка осінь! Божеволію...
Розімліло тішусь небесам.
Між огризком літа, в меланхолії,
так звабливо крутиться оса...
Боже, яка осінь! Зачаровано
всотую до серця чари дня.
В кожній хвилі вміло закодовано
неповторність нашого життя.
15.09.2021.
Людмила Галінська
