У холодній майстерні
В ніч з дев'ятого на десяте
Лаштувалась у вирій
Неодспівана Богом душа.
Їй всього - сорок сім.
Їй ще хочеться світу сказати:
Усім мертвим,
Живим,
Ненарожденним
Гнівом віршА.
І полинути ввись -
Понад сіру столицю ядучу,
Де намішано сліз
І ненависті, крику й журби,-
Десь туди, де Дніпро,
Де лани із садками,
І кручі,
Щоб навІки лишити
Народу духовні скарби.
Щоб палити й палать,
Піднімати у бій, на майдани,
Щоб лунало пророче "Поборете!",
Сіяло гнів.
Хай повстануть із мертвих
І розірвуть навіки кайдани
Козаки,
Гайдамаки,
Упівці -
Найкращі з синів!
...Та пройде сотня років -
Лихоліття повториться знову,
Найчорніша із чорних,
Найпідліша з ненависті спроб...
"Поховайте й вставайте!" -
За країну свою барвінкову!
І ворожа рука знавісніло -
Кулею в лоб...
Ірина Турик
