Боюсь вмикати я свій телефон…
Боюсь дивитися і слухати новини…
Навчилась я ненавидіти зло..
Й бажати смерті ворогам огидним.
Боюся прокидатися ..Й не сон,
а фото розглядати чорно-білі,
поповнивших Небесний Легіон,
лишивши пам’ять рідним..І могили ..
Боюсь не втриматися знову я від сліз..
Боюсь пекучого у грудях щему..Болю..
Боюсь за тих ,хто там десь на «нулі»
За тих ,хто знов готується до бою..
Боюся втратити…Аж хочеться кричать..
Боюся сироті дивитись в очі..
Боюся мам у траурі стрічать
Боюся мрій розбитих ще дівочих ..
Боюсь померти..? Вже,напевно ,ні..
За мене хтось ,щоденно ,помирає…
Боюся за дітей….Своїх ..Чужих..
Надіюсь ,тільки краще їх чекає.
Боюсь повірити неправді і брехні
Боюся здатися…І мрії відпустити..
Боюсь не встигнути сказати я «Прости»
Й пробачення у Бога попросити.
Боюся світло,щоб не згасло у душі..
І серце,щоб відмовилось любити..
Хтось скаже боягузка я…Та ні..
Боюсь, лиш людяність я між війни згубити..
• Автор: Лариса Юсковець •
