Обрання Хмельницького гетьманом відбулося на території Микитинської Січі 19 квітня (29 квітня за новим стилем) 1648 року. Війська Запорозького зібралося так багато, що січовий майдан виявився замалим. Тоді кошовий отаман Микитинської Січі вийшов за Січову фортецю та запропонував розташуватися на вільному просторі.
Оцінка діяльності гетьмана
Українська держава Богдана Хмельницького викликала захоплення численних сучасників — дипломатів, мандрівників, літописців. Італієць Альберто Віміна, який особисто бачив гетьмана 1656 року й неодноразово розмовляв з ним, у своїх спогадах пише про український народ у період його найвищого злету в часи Хмельниччини. Особливо його вразила демократична форма правління козаків — скликання Ради для обговорення важливих державних питань, коли козаки у присутності гетьмана спільно їх вирішують. Подорожні нотатки сирійського архідиякона Павла Алеппського, який описав подорож антіохійського патріарха Макарія Україною у 1654 і 1656 роках, зафіксували для нас подробиці побуту і звичаїв українців, які здивували його тим, що скрізь зустрічали хлібом-сіллю як символом добробуту. Описуючи своє враження від гетьмана Хмельницького, Павло Алеппський підкреслює: «Так ось він, Хмель, якого слава й ім'я рознеслися по всьому світу». Багато і захоплено пише мандрівник про освіту в державі Хмельницького: «Всі вони, за винятком небагатьох, навіть більшість дружин і дочок, уміють читати й знають порядок церковних служб… Число письменних особливо збільшилося з часу появи Хмеля». Алеппського вразила велика друкарня у Києво-Печерській лаврі, де «виходять усі їхні церковні книги дивного друку, різного кольору і вигляду, а також малюнки на великих аркушах, визначні місця країн, ікони святих, вчені дослідження тощо».
Польський історик Людовік Кубаля, котрий присвятив багато років дослідженню життя й діяльності Богдана Хмельницького, порівнював українського гетьмана з його сучасником — вождем Англійської революції середини XVII століття Олірером Кромвелем, відзначаючи при цьому, що завдання у Богдана Хмельницького виявилося набагато складнішим, оскільки «він не мав у своєму розпорядженні вишколеної інтелігенції й засобів старої, сильної держави. Військо, фінанси, державне господарство, адміністрація, відносини з сусідніми державами — все це треба було створити… Він мусив добирати і вчити людей. Була то людина з кожного погляду надзвичайних вимірів, він переростав талановитих людей настільки, що переступав межі збагненного».
У літопису «Історія хана Іслама Гірая III» кримсько-татарського автора Гаджі Мехмеда Сенаї Киримли відчувається вельми позитивний пієтет літописця щодо Богдана Хмельницького, якого він називає хоробрим, безстрашним богатирем і лідером «Дніпровського козацтва», а також «від природи толерантного до ісламської релігії та як особу, що заслуговувала на пошану з боку релігії ісламу». В османських рукописних джерелах фігурують такі величальні слова на адресу гетьмана, як «гордість всіх правителів від християнської релігії, правитель вільної та свобідної нації». Цей факт є свідченням не лише дипломатичного визнання гетьмана Богдана Хмельницького, а й поваги з боку уряду Османської імперії й до українського козацтва.
Джерела:
