Благовіщення – дивовижне за красою свято чистоти й надії, присвячене Пресвятій Богородиці – недарма одним із його символів є біла королівська лілія. За Євангелієм цього дня архангел Гавриїл сповістив Діві Марії звістку про народження Нею Спасителя світу – Ісуса Христа. У багатьох слов’янських народів Благовіщення називається Світанком Великодня, Напівпасхою.
Благовіщення символізувало початок весняно-літнього півріччя, мить «відкриття» землі, пробудження, проростання. Вважалося, що до Благовіщення не можна чіпати землю. В деяких регіонах палили «благовіщенські багаття», які мали б убезпечити всіх членів родини від хвороб, ворогів і нечистої сили. На Закарпатті спалювали старі віники, а ґазда мусив сидіти вдома, аби й бджоли не полишили своїх вуликів. Цього дня заборонялося проливати на підлогу воду, щось позичати, шити, пекти. На Поліссі молодь «гукала весну», а дівчата ходили по селі взявшись за руки й співали веснянки.
На Благовіщення ніколи не полювали – «тоді сам чорт мисливця водить», а яйця, знесені цього дня куркою чи качкою, викидали в річку, «бо може чортеня вилупитися». Щоправда, на Рівненщині такі яйця освячували, а потім з’їдали, щоб «не боятися грому». У гості теж не ходили. Жінку, яка наважиться ступити на чужий поріг цього дня, однозначно вважали відьмою.