Благаємо, Небесна Нене,
прийми прохання Ти від нас.
Хай буде нині мирне небо,
приходить нам звитяги час.
Весна довкола вже розквітла,
у барвах квітами ряхтить.
Яскраве сонце у блакиті,
війни не було вже якби.
Дощами плачуть ніччю хмари,
від болю кривиться душа.
Ти зглянься, Матінко кохана!
Не сповідатися ж дощам.
Хтось думає собі зловіщо,
що після смерті – то кінець.
Та дбали і жили навіщо?
Адже за нас Христос воскрес!
Як не впаде зерно пшеничне,
не виросте рясний врожай.
Та смерті іншому не жичте,
хоч гріх однаково вража.
Приходить Син спасати людство,
а нарікаємо все ми:
Де був Ти Боже, коли грубо
кати обходились з людьми?
Але, напевно, призабули,
коли страждав невинно Бог.
Стає на серці тоді сумно,
якщо вмирає в нас любов.
А віра в Бога є хиткою
беруться сумніви і гнів.
Блюзнірства ятрять з ран Христових,
бо кожен чогось захотів.
Існує Боже Провидіння,
яке відносне на меті.
Не вистачає в нас довіри,
всі намагання геть марні.
Не впасти нам аби у розпач.
Навернення приходить час.
Земля жада проміння сонця,
важливі воля й мир для нас.
