Біопластик – це пластикові матеріали, що складаються з рослин, як правило, з кукурудзяного крохмалю та бамбукових волокон, а не з нафти та інших природних матеріалів. Вони мають схожі властивості та міцність з традиційними пластмасами, багато з яких можна переробляти та біологічно розкладати на промислових звалищах, і, як правило, мають менший вплив на навколишнє середовище, оскільки рослини, що використовуються, не потребують пестицидів чи хімікатів для вирощування. Перехід на біопластик також означатиме скорочення використання викопного палива – 8% світової нафти використовується для виробництва пластику.
Вже зараз спостерігається зростаючий перехід на біопластик – від одноразових харчових контейнерів та медичних інструментів до іграшок та одягу. Його частка на світовому ринку досягла 9 мільярдів доларів США, але порівняно з ринком звичайного пластику, який становить 1,2 трильйона доларів, йому ще треба пройти довгий шлях.
Однак експерти стверджують, що рішення проблеми пластикового забруднення не повинно полягати у виробництві більш ефективних біопластиків, а має бути зосереджене на збільшенні глобальних зусиль з переробки відходів. Одним з найпомітніших недоліків біопластику є те, що він не розкладається у воді, що, як і мікропластик, шкодить морським мешканцям та екосистемам.
