Добрий день!
Розпочинаємо урок біології!
Тема уроку: "Поняття про селекцію. Введення в культуру рослин Одомашнення тварин"
Завдання уроку:
Перегляньте відеоурок: https://youtu.be/_UYbqUpzIcA
За матаріалами презентації зробіть короткий конспект.
Ознайомтесь з теоретичним матеріалом теми ( за підручником В. І. Соболь)
СЕЛЕКЦІЯ (від лат. selectio – добір) – наука про створення нових та поліпшення вже існуючих сортів рослин, порід тварин і штамів мікроорганізмів.
Наукові основи селекції закладено Ч. Дарвіном у працях «Походження видів» (1859) та «Зміна домашніх тварин і культурних рослин» (1868), в яких обґрунтовано основи селекційного створення нових форм. Важливим етапом подальшого розвитку селекції стало відкриття законів спадковості й мінливості. Великий внесок у розвиток селекції зробив М.І. Вавилов, автор закону гомологічних рядів й вчення про центри походження культурних рослин. Важливу роль у становленні селекції зіграли українські селекціонери Л.П. Симиренко, І. В. Мічурін, В.М. Ремесло, М.Ф. Іванов, М.М. Гришко та ін. Ч
Чому селекція є наукою? Предметом селекції є вивчення закономірностей формування сортів рослин, порід тварин та штамів мікроорганізмів в створених людиною умовах. Селекція підпорядкована тим самим законам, що й еволюція видів у природі, однак природний добір частково замінений штучним. Теоретичною базою селекції є генетика, еволюційне вчення та екологія. Використовуючи еволюційну теорію, генетичні закони, вчення про чисті лінії й мутації, екологічні закономірності, вчені-селекціонери розробили різноманітні методи виведення сортів, порід і штамів. До основних методів селекції належать добір, гібридизація, методи поліплоїдізації та експериментального мутагенезу. Інтеграція селекції з молекулярною біологією, цитологією, кріобіологією, біохімією відкрили нові перспективи розвитку. Все ширше використовуються можливості й методи біотехнології, молекулярної біології, генетичної інженерії, що значно пришвидшує селекційний процес.
Основними розділами сучасної селекції є селекція рослин, селекція тварин та селекція мікроорганізмів. Їх виокремлюють за особливостями будови й життєдіяльності організмів, що беруть участь в селекційній роботі.
Досягнення селекції застосовуються в рослинництві для вирощування культурних рослин, у тваринництві – для утримання домашніх тварин, в побуті – для естетичної насолоди, позитивних емоцій від хатніх тварин й декоративних рослин, в медицині – для отримання ліків, у біотехнології – для використання у харчовій, легкій, мікробіологічній, деревообробній промисловості та ін.
Отже, селекція – це наука, що має свої предмет, об’єкти і методи досліджень, зв’язки з іншими науками та практичне значення.
Яке значення одомашнення тварин і введення в культуру рослин? Одомашнення, або доместикація (від лат. domesticus – домашній) – селекційний процес зміни тварин для використання людиною. Більшість видів тварин, що вільно мешкають у природі, не можна одомашнити – на заваді стають їхні спадкові етологічні особливості. Деякі дикі тварини утримуються в неволі як домашні (наприклад, у палацах індійських королів, при дворі Карла Великого жили гепарди, яких використовували на полюванні), проте вони всього лише приручені, а не одомашнені. Такі тварини легко повертаються до життя в дикому середовищі.
Процес одомашнення диких тварин починається з відбору окремих особин для отримання потомства з певними ознаками, що зацікавили людину. У процесі селекції в організмів змінюються генетичні властивості й виникають так звані доместикаційні ознаки (наприклад, форма вух, довга чи коротка шерсть). Домашніх тварин виводять для отримання їжі, сировини, ліків, для естетичної насолоди тощо. Найчастіше домашніми ставали види птахів і ссавців, хоча є домашні тварини і серед безхребетних. Це шовковичний шовкопряд і бджола медоносна. З перспективою одомашнення селекціонери проводять дослідження з лосями, антилопами, оленями, яками, соболями, норками, лисицями та ін. Крім того, учені створюють все нові породи раніше одомашнених тварин.
Культурні рослини – рослини, вирощувані людиною для отримання харчових продуктів, кормів, ліків, сировини. Усі культурні рослини походять від дикорослих видів, які в більшості своїй збереглись до нашого часу. Деякі предкові види вже не трапляються в природі, як наприклад дика кукурудза. За час існування людства в культуру введено близько 3 тисяч культурних рослин, серед яких зернові, зернобобові, плодово-ягідні, цукрові, олійні, овочеві, лікарські, декоративні, тонізуючі та інші рослини. Крім того, введено в культуру близько десятка видів водоростей (наприклад, аквакультури ламінарій, порфіри, філофори, хлорели). Вирощуванням й розведенням культурних рослин займається рослинництво. Використання різних методів селекції дало змогу селекціонерам створювати сорти культурних рослин з підвищеною врожайністю, холодостійкістю, посухостійкістю, стійкістю проти захворювань, новими смаковими якостями тощо.
Отже, завдяки селекції відбуваються одомашнення тварин й введення в культуру рослин.
Яке значення має вчення про походження культурних рослин і одомашнення тварин?
Центри походження культурних рослин – географічні центри генетичного різноманіття культурних рослин. Дослідження, пов’язані з походженням культурних рослин, здійснював видатний вчений М.І. Вавилов. У праці «Вчення про походження культурних рослин після Дарвіна» (1939) він визначив 7 основних географічних центрів походження культурних рослин, які безпосередньо пов’язані з осередками давніх цивілізацій. Це:
1) Південноазійський (33%) (огірок, лимон, кокос, чорний перець, чай, апельсин);
2) Східноазіатський (20%) (рис, просо, яблуня, груша, персик, соя, грецький горіх, хурма);
3) Південно-західноазіатський (4%) (м’які пшениці, ячмінь, жито, фінік, горох, диня);
4) Середземноморський (11%) (капуста, буряк, морква, олива, виноград);
5) Абіссінський (4%) (тверда пшениця, кава, бавовник, кунжут);
6) Центральноамериканський (10%) (кукурудза, квасоля, соняшник, гарбуз, какао);
7) Андійський (8%) (картопля, помідор, хінне дерево, ананас, арахіс).
Вчення про центри походження й різноманітності культурних рослин дало змогу встановити географічні осередки генетичного різноманіття культурних рослин.
Питання про центри походження свійських тварин вивчено значно слабше порівняно з культурними рослинами тому, що диких предків багатьох тварин було винищено людиною. Дослідники припускають, що країни Близького Сходу і побережжя Середземного моря були батьківщиною великої рогатої худоби, кіз, овець, свиней, собак, ослів, степові райони Азії і Європи – коней, Єгипет – кішок, Індія – курей, Північна Америка – індиків, Південна Америка – лам та ін.
Отже, центри походження рослин і тварин дають науковцям інформацію про вихідну різноманітність рослин і тварин, що є однією з умов успішного створення сортів і порід.
Користуючись теоретичним матеріалом та додатковою літературою виконайте завдання:
Завдання на розвиток пошукових умінь.
Визначте географічне розташування центрів походження та виберіть приклади культурних рослин, що походять із названих центрів. Заповніть у робочому зошиті таблицю.
ЦЕНТРИ ПОХОДЖЕННЯ І РІЗНОМАНІТНОСТІ КУЛЬТУРНИХ РОСЛИН
Назва
Географічне
розташування
Батьківщина
культурних рослин
1. Південноазійський
2. Східноазійський
3. Південно-західноазйський
4. Середземноморський
5. Абіссінський
6. Центральноамериканський
7. Андійський
БАЖАЮ УДАЧІ!!!