Білим туманом черешневий цвіт
Над світом лине дивом воскресіння.
Вже скільки днів і буйноцвітних літ
Моя черешня землю п'є корінням.
Я мріяв до висот її зрости,
Зривав достиглі ягідки червоні.
Прости мені, черешенько, прости,
Що залишав тебе самотню на осонні.
Та завше повертався в отой сад
На спогадів осонцених вітрилах,
Де вишеньки й черешеньки стоять
І, наче лебеді, гойдають крилами.
І буйним цвітом квітнуть почуття,
Душа, мов ластів'ятко, стрепенеться.
Білі черешні линуть крізь життя
І залишають тугу в моїм серці.
