🟥✍️ МІЙ ВІРШ -
🤍🌱БІЛИЙ ЯНГОЛ ВЕСНИ́
Зі сну імли́стого зимо́вого
Вже прокидається рознíжена земля,
Серпанком теплим сонцеся́йним
Їй березень вкрива замерзлі плечі...
Мов білий янгол з мáрева казкóвого,
Свої пелю́стки-крила розправля
Тендітний пролісок назустріч життєдайним
Яскравим променям, вітра́м
Й пісня́м-передзвóнам леле́чим.
Він дуже крихітний і ніжний,
Зовсім беззахисний (на погляд перший)... -
Де ж в нім знайшлося стільки сили,
Щоб кригу льодовý пробити,
ніби стале́вою стрілóю?!-
Ним керують весни́ дивовижні
Чари й жага нових звершень;
Про небо безхмарне він щиро так мріє,
Щоб веселих метеликів жвавих зустріти
І на побачення летіти
зі смугáстою бджолою.
Він марить про тре́петні, теплі обÍйми
Дощів сірооких; про зáтишок тихий
П'янкóї, погожої, світлої дни́ни,
Щоб закружляти в ле́гкім вальсі
З романтиком-вітром південним;
І про щемли́ві мелодійні наспÍви солов'їні
В мереживі липки́х бруньóк замріяної вÍльхи,
Й про весéлки різнобарвні переливи,
Що над землею схилиться в чуттєвім реверáнсі,
Яскравих фарб додавши у сумну́ будéнність.
Він не боїться цілунків суворих
Таких ще холодних світанків туманних,
І зовсім не лякає роса крижана,
Що сльозами збіга́є на стéбла тонкÍ’.
Його душа красива сповнена любові,
Палки́х надій і сподівань не ма́рних -
На те, що прекрасна Царівна-Весна
Жадáний мир принесе у рідні краЇ‘...
Й от - останнє, найважче зусилля,-
Міцний лід розколовся,
впали сніжні окови,
Із підземелля темного глибокого
Видніється вже ясно-білий край...
Пролісок - янгол величний чудовий -
Розкрив, мов вуста,
запашнÍ свої квіти медо́ві:
"Ну, здрастуй, Весно,
мила пані синьоокая!
А ти, зима студена,
навÍки прощавай!"
(Наталя Орішко)
