Біда... Біда...Кругом одна Біда...
Лежить дитина... Мама молода...
А в синім небі лиш одні круки...
І падають уламки на садки.
Горять будинки, скрізь розбите скло.
Справляє бал диявольське кубло.
Вдень і вночі нам спокою нема,
І сон не йде, де непроглядна тьма.
Як не зламатись й винести ось це?
Сльоза гірка стікає на лице.
Переживає дід своїх онук...
Допоки нам терпіти біль від мук?
Вода... Вода... Кругом одна вода.
І людяності вже нема сліда
У ворогів, їх душі - пустота...
Хай втоплять їх назавжди болота!
Змиває хвиля так безжально дім
Із пам'яттю, любов'ю, із усім...
Собачка завиває у дворі
І ходить стадо змучених корів...
Скляні застигли мовчки небеса,
Втонула сапа, вила і коса...
Життя втонуло і лежить на дні,
Лиш чорний птах війни у вишині...
Алла Боровська
