Цей безсмертний приклад самопожертви в ім’я молодої Української держави датується 1918 роком, 29 січня, коли на станції Крути відбувся бій між 300 сотнями українських студентів і юнкерів та більшовицькими загонами Муравйова, що йшли на Київ. Він тривав близько 5 годин. Українці відбили кілька атак, під час яких зазнали значних втрат. Через деякий час у студентів почали закінчуватись набої і вони розпочали відступ. Ті, кому це не вдалося, були захоплені в полон. Більшовики, розлючені спротивом, знущалися над полоненими, а потім розстріляли їх, за іншими версіями закололи багнетами. Перед смертю учень 7 класу Пипський першим почав співати гімн України, його підхопили інші. Тривалий час тіла студентів лежали непохованими.
Так, це справді була перемога духу, висока жертовність в ім’я торжества свободи нації, утвердження молодої Української держави. І заклик не лише словом, а й зброєю, власними грудьми захищати її.
