бережи себе… ти чуєш.. бережи
день за днем.. коли вже сил немає
і, коли вже видно рубежі …
мабуть, ми підходимо до краю
бережи себе… ти чуєш.. бережи
там, де зупиняються епохи
там, де зовсім трохи до межі
залишилося ще зовсім трохи…
там, де хтось копає бліндажі
там, де хтось тобі заварить чаю
бережи себе.. ти чуєш… бережи
береженого… і Бог.. оберігає….
там, де ти – ні спокою, ні сну…
там, де я – так холодно без тебе..
нам би ще зустріти цю весну
нам би ще дивитися на небо….
там, де в спину встромлені но#і
там, де хтось вже ці#иться у спи ну….
бережи себе… ти чуєш… бережи….
чоловіче … брате … друже … сину ….
© Ілона Верхівська-Ельтек
