Березень...
Аполлон. Довершене творіння
всіх богів. Сам відає про те.
В ньому є любов. Його насіння
в кожнім серці сонцем проросте.
Він володар крокусів, тюльпанів,
першоцвіту, мати-й-мачухи, верби.
Скільки ним написано романів...
Він найперший хлопець у Весни.
Він красунчик з темними бровами.
В кучерях медових сплять пташки.
Спокушає пишними вустами,
пестить сонцем, ніжить пелюстки...
Має очі трав'яні, незвичні,
зеленіш од всіх зелених трав.
Дивний погляд -- теплий і магічний.
Зиму він колись зачарував...
Ще хлопчисько. Юний. Незбагненний.
Всіх закохує у себе. Тільки глянь.
Віддаси за погляд той шалений
все, що маєш. Він без вихвалянь
забере усе, що забажає.
Дасть натомість дрібку квіточок...
А душа, щаслива, аж співає
горобцем. І біль весь -- на гачок.
Він живе в маєтку, десь у горах.
Де сніги колишуть першоцвіт.
Де сопуть тюльпани у коморах
і нарциси жовті, як бісквіт...
Любить крій звичайний. І у шатах
завше вибирає простоту.
Одяг -- світлий. А шарфи -- картаті,
в смужечку і в крàпинку дрібну...
Дружить з Вітром. Мають спільні справи.
Топлять сніг, впокорюють ліси.
Горобців лякають для забави
і розносять світло для краси.
А під вечір слухають Шопена,
Дебюссі і Моцарта, буває...
Мріють, як планета, вся зелена,
в квітах, наче в шатах, потопає...
Березень...
28.02.2023
Людмила Галінська
