🍁БАРВИ́СТІ СПОГАДИ ПРО ОСІНЬ🍂
Про осінь сокрове́нні
спогади залИшу...-
В яскравих мальовни́чих
кольорових фото,
У тих, які миті
чарівнÍ‘ закарбува́ли
з прогулянок у парках
під руди́ми клéнами;
І у вірша́х душевних
(із натхненням їх напИшу
на сторінка́х цупки́х
у красивих блокнотах);
І в мріях сонячних,
навіяних вітра́ми,
На вишитих фірáнках
нитка́ми золоче́ними.
Збережу про пóру року
цю прекрасну спо́мин... -
У різнобарвнім ли́сті
поміж книжо́к товстих томÍв,
Котрі читатиму холодними
заснÍженими вечорами;
У ароматі яблук жовтобо́ких
та соковитих груш медо́вих,
В букетах хризантем пожу́хлих пізніх;
У ке́тягах калини для чаЇ‘в,
насолодитись щоб природними
цілю́щими дара́ми.
Занотýю осіннюю врóду золотý... -
На блискучих бруна́тних каштанах,
Жолудях та шипшині,
що, мов пишні кора́лі,
Позвисали з умитих дощами кущÍв;
В зорепадах (їх в скриньку
таємну складу́),
У багряно-червоних вечірніх загрáвах,
Та в піснях старовинних,
котрі з-за небокра́ю
донеслися від довгих
журавлиних ключів...
Пронесу я до осені щиру любов
крізь простір та час,
що біжить безупи́ну.
Хоч була вона вкрай непростою,
повною тривог і протиріч, -
Та захоплюватись нею
буду знову й знов
(адже немає в тім її прови́ни!),
Прони́кнуся нерукотворною красою
усіх її - сумних та радісних - облич...
Ще мить - і зага́сне
казкóвий яскравий вогонь,
загу́биться в серпáнках падоли́сту.
Вже майже розтанув
в прозорих крапли́нах дощу́
слід осені за обрієм, і зник...
Вона торкне́ться наостанок прекрасним
своїм тепло́м моїх долонь,
В дару́нок залиши́вши гороби́нове намисто,
А я - лиш тихе "дякую"
услід їй прошепчу́,
І з радістю чекатиму на неї,
ще кращу та мирну,
уже́ через рік.
Про осінь барви́сті
спогади залИшу...
(Наталя Орішко)
