Балада про щастя
В чарівну нічку тихо підійшло
Казкове щастя під вікно хлопчини,
А він лише заснув, немов на зло,
І в снах кружляв у небесах орлино.
Сумно зітхнуло щастя під вікном,
Пошкрябало у шибку наостанку,
Й подріботіло зоряним селом
До хати, де дідусь стояв на ґанку.
Не спалося старенькому чомусь,
Слухав небесні зоряні хорали,
Крутив в задумі посивілий вус,
Душа із небом в унісон співала.
Схилилось щастя дідові до ніг,
Пасьянсом розіклало всі щедроти…
Та він спокусу в серці переміг…
– Пробачте – я вже використав квоти.
Кохав лебідку-жінку на порі,
Зростив синів і дочку, як належить.
Я своїм щастям дихав і горів,
І долі збудував величну вежу…
А вдалині світилися вогні,
Дзвеніла музика, кружляли пари.
Й помчало щастя, наче на коні,
І на весільному порозі стало.
Скотилась торба із чарівних пліч,
Перлини щастя сипались додолу.
Усі щасливими були в ту ніч,
А в небі танцювали зорі.
Збірка "Соло сонця"
