Бабине літо
( алфавітний вірш)
А А бабине літо боялось літати,
Б Бо чуло сирени і бачило лихо.
В Воно зачепилось за пліт коло хати,
Г Гойдалось помалу і плакало тихо.
Ґ Ґиґикали гуси над бабиним літом,
Д Дурненькі, ні розуму в них, а ні тями.
Е Еге ж. А над пізнім жоржиновим цвітом
Є Єлей янголята збирали вустами.
Ж Журлавлики тужно курликали в небі,
З За хмари летіли нескорені духом...
Ж -Живіть, наші рідні, вмирати не треба!-
І Із неба у відповідь - пір'ячко з пухом.
Ї Їдкі, наче дим наверталися сльози...
Й Йо-йой , як пече в серці болісна втрата!
К Ключі журавлині ... А скоро морози...
Л Літатимуть з ким взимку душі солдатів?
М Молімося щиро, щоб скінчилось лихо,
Н Не рвались снаряди, не гинули люди-
О Осінні листочки літатимуть тихо ,
П Палать без вогню будуть явори всюди.
Р Ракети не будуть паплюжити небо,
С Снаряди не будуть по хатах стріляти.
Т Таїтись в підвалах вже буде не треба,
У У теплих домівках лягатимем спати.
Ф Фа@исти одержать своє по заслузі.
Х Херсон, Запоріжжя та Крим будуть наші.
Ц Цвістимуть міста, мов калина у лузі.
Ч Черв'як переточить всі душі у ра@і.
Ш Шумітиме ніжно в повітрі надія,
Щ Щасливо світитиме лагідне сонце,
Ю Юрба дітлахів запускатиме змія...
Я Я бабине літо впущу у віконце.
Тетяна Сокирко
