Може це до мене повернулось літо?
Заглянуло сонечком у моє вікно.
Ніжні аромати знов дарують квіти.
А в садочку пижмо жовто зацвіло.
Он свої тенета павучок гаптує,
Сріблом вкриє нині вранішня роса.
А пухнаста хмарка в небі ще мандрує
І впаде на землю дощика сльоза.
Ще цілують бджоли яблука обапалі,
Знов угору пнеться молода трава.
Може літо знову в мене на привалі,
І вернеться вдруге у свої права?
Хай полине дощиком на ліси і ниву.
І веселку з неба спустить до землі.
От би поміняти ще на літо зиму...
Розсміялось літо навздогін мені:
"Вже не повернути теплі дні погожі.
Жовтокоса осінь он до тебе йде.
Дощиком-туманом стане на сторожі.
І додолу жовте листячко впаде."
- Але ж дні погожі, але ж тепле сонце.
І ще павутинки павучок плете...
Заглянуло літо у моє віконце,
Придивилась,- літо, Бабине іде...
Людкевич Ганна.
15.08.2023.
