БАБИНЕ ЛІТО
Недавно ще юне…- Тепер молоде,
Та все ж таки, Бабиним зветься
Тонку павутинку щоднини пряде,
Під гронами гіллячко гнеться…
Це Бабине літо…- Пліткар-вітерець,
Зриває листочки додолу
І модницю- осінь жене навпростець,
Розхристану…-І напівголу
Ти, Вітре блаженний, не вій…- Зупинись!
Наказую.. - Прошу…- Благаю,
Весільна пора…- Може, сам, оженись,
Я щастя тобі побажаю
Засватай веселку…- Чи хмарку ясну,
Кружляй з нею довго у танці,
Не змерзнеш узимку…- Зустрінеш весну,
Не плутайся нині в багрянці…
Ти, Бабине літо моє, не розвій
Не рви павутину ….- Не треба,
Обвила Полин… - Іван-чай…- Деревій
З’єднала землицю із небом…
Бабусине літо…- Чарівна пора,
То молодість друга… - Жіноча
Бере вік своє…-Але я не стара,
Про молодість думати хочу…
Таміла Панасюк
