Розвиток ажурного випилювання пов'язане із спільним розвитком українського та російського мистецтва та архітектури. Древніх пам'ятників даного виду мистецтва збереглося небагато, їх вивчають по літописах, літературних джерелах, зображеннях в живописі тощо. У мистецтві древніх слов'ян, що селилися з першого тисячоліття н. е. на берегах Дніпра, Волги, Дону, озера Ільмень представлено ажурне випилювання з дерева. На стінах слов'янських святилищ зображували людей, птахів, тварин. Язичницькі релігійні уявлення древніх слов'ян зумовили широке використання, особливо в декоративно-прикладному мистецтві, міфологічних образотворчих мотивів (фантастичні звіри, жіночі фігури поряд з кіньми та ін.). Існували різні способи художньої обробки деревини, але найпоширенішою була різьба. Різьбу по дереву використовували і в інших ремеслах. Так при прикрашенні тканини способом набивки, ручним друкуванням фарбою по тканині, використовували менери — дерев'яної дошки з вирізаним узором. Керамічні плитки з рельєфним узором виготовлювали за допомогою дерев'яних форм. Дерев'яні «друковані» дошки використовували для приготування печева. Майстри художнього обробітку деревини мали велику фантазію, чудовим знанням матеріалу, відчуття прекрасного, що і дозволяло їм в кожній своїй роботі — від величавого храму до дерев'яної ложки — створювати шедеври мистецтва.
Технологія ажурного випилювання
Ажурне випилювання лобзиком виконують на тонких дощечках або фанері. Завдяки простій технології випилювання та невисоким витратам на інструменти та обладнання вид мистецтва користується популярністю.
Перед випилюванням спочатку треба підготувати матеріал. Фанера повинна бути сухою, рівною, однорідною за кольором, без тріщин і сучків. Поверхню треба зачистити наждачним папером і змахнути пил. Поверхню листа фанери чи тоненької дощечки треба прошліфувати дрібнозернистою шкуркою i навести контури малюнка. Якщо є потреба випилювати кілька однакових малюнків, то можна кілька фанерних дощечок покласти одна на одну, збити тоненькими цвяшками, на верхній нанести малюнок i по ньому випилювати. Лобзиком працюють на спеціальному столику-підставці, закріпленому до робочого столу струбциною. Фанеру з нанесеним малюнком кладуть на підставку, і підтримують лівою рукою. У праву руку беруть лобзик і, приставивши пилочку до фанери, починають пиляти. Пилочка рухається точно по лінії контурів. Під час випилювання стежать, щоб пилочка рухалась рівномірно і перпендикулярно до площини зі швидкістю приблизно 60-80 подвійних рухів на хвилину. Пиляти лобзиком необхідно повільно і рівномірно. При випилюванні кутів краще пиляти у двох напрямках.
Для випилювання по внутрішньому контуру в заготовці роблять отвір шилом, вставляють у цей отвір верхній кінець пилки, а потім закріплюють його в рамці лобзика. Випилявши внутрішні контури, підкручують верхню гайку, звільняють кінець пилки і виймають її. Потім знову закріплюють і розпочинають випилювати зовнішній контур. Коли випилювання закінчено, виріб зачищають стамесками i наждачним папером. Якщо виріб складається з кількох деталей, то їх з'єднують клеєм або шурупами. Остаточна обробка виробів з фанери, випиляних лобзиком, закінчується лакуванням, поліруванням i iнодi випалюванням.[1]
Для вирізування з фанери виробів чи їх деталей по колових лiнiях користуються кругорiзом. Різак закріплюється гвинтом, що проходить через торець бруска. Рухається він навколо стальної загостреної на кiнцi осi, на яку зверху насаджено грибкоподiбну ручку, а знизу зроблено різь i загвинчено гайку для закріплення її в бруску. Для прямолiнiйного різання фанери використовують ножівки, та легше різати її ножем під лiнiйку так, як ріжуть картон.
Якщо у виріб, над яким працюєш, додати щось своє, внести поправки та доповнення, змінити конструкцію або малюнок, фантазуючи, то такий виріб вважається особливим, творчим, оригінальним.
Джерело: Вікіпедія
