Як правильно реагувати на істерику.
Напади спазму ридань, схожі на істерику, часто спричинені сильним переляком чи невдоволенням. Після ридань дитина не може відновити нормальне дихання: її обличчя змінює колір, вона непритомніє.
Історія. Трирічний Миколка бігає навколо калюжі й зненацька зісковзує і падає прямо у бруд…
Мама миттю його підхоплює, однак справу вже зроблено. Хлопчик розтуляє рота і верещить так, що аж чутно на пів кварталу, потім червоніє і синіє, не видаючи ані пари з вуст. Таке видовище може не на жарт перелякати, однак ризику жодного – після рефлекторної затримки дихання малюк випустить повітря з легенів, перш ніж ситуація стане небезпечною.
*Мама Миколки піднімає його з бруду, витирає серветками і легенько дмухає на обличчя. Нарешті до хлопчика повертається дихання, і він знову заходиться плачем. Коли заспокоюється, мама, хоча й дуже стривожена пережитою сценою, не проявляє хвилювання. Вона «запечатує» епізод нападу, говорячи лише про падіння біля калюжі, і показує сину, як цого можна було уникнути.
Існує дві форми синкопальних станів під час спазму ридань: «синя» (обличчя дитини синіє) і «бліда» (обличчя сіріє).
«Синя» форма – найпошириніша (трапляється у двох третинах випадків).
Такі напади спонтанно минають у віці 3-6 років.
