Падають – кружляють
За вікном сніжинки.
Білим – білим снігом
Вкрилися ялинки.
А на шибках – гляньте всі –
Дивні візерунки!
Малював мороз вночі
Для дітей малюнки.
Сяють в небі зіроньки…
Спить увесь наш край.
В ніч таку чарівну
Ходить Миколай.
Під подушки діточкам
Він кладе пакунки,
Про які так мріяли –
Справжні подарунки!
Адже бачить, як усі
Вчилися, старались.
Дуже чемними були,
Або намагались.
В чарівну зимову ніч
Мрії всі збуваються.
Оживають казочки,
Чудеса стрічаються.
Ранок наближається,
Тануть в небі зорі…
Розцвітають усмішки:
Сонячні, чудові!
Миколаю, ще не йди
І побудь із нами,
Бо розкажемо, як ми
Слухалися мами.
А увечері, коли
Всі лягали спати,
То сідали за столом
Лист тобі писати.
Ставили його в вікно
Й потайки зітхали:
От якби збулось усе,
Що ми написали…
Щоб здорові всі були,
Радісні, щасливі,
Щоб у злагоді жили,
Дружно та у мирі.
І якби із цього дня
Все було чудово!
Незабутньо! Гарно як!
Запросто! Казково!
За вікном хурделиця
Стежки замітає…
Миколай прощається,
Але залишає
Віру в те, що збудуться
Заповітні мрії,
Хоча й стукають в вікно
Сніжні буревії.
Дзьоба Оксана Вікторівна