Ти с@ка здохнеш в цім краю
У небі, в полі, у гаю.
Де йдуть без зброї на броню.
Де кажуть на х@й кораблю.
Ти прогниєш у цій землі
На моїй визвольній війні.
Розквітнеш соняхом навесні
Могутня армія русні.
За Харків, Марік, за Ірпінь,
За прірву надлюдських терпінь
Наступні десять поколінь
У пеклі скнитимеш. Амінь.
Ми – Чорнобаївка, ти – мрець,
безжально злитий нанівець.
Нам уривається терпець.
Ти здохнеш, с@ка, накінець
Будь вона проклята ця кацапня за наші зруйновані села, хати, які ще тліють після влучання каба. За розбите кладовище, де поховані мої батьки, діди, прадіди...
Ніколи не пробачу, ніколи...
