12.09.2022, понеділок — 255-й день року. До кінця року залишається 110 днів.
Видавництво «Абабагаламага»
***
Ну скажи — хіба не фантастично,
Що у цьому хаосі доріг
Під суворим небом,
Небом вічним,
Я тебе зустрів і не зберіг!
Ти і я — це вічне, як і небо.
Доки мерехтітимуть світи,
Будуть Я приходити до Тебе,
І до інших йтимуть
Горді Ти.
Як це все буденно!
Як це звично!
Скільки раз це бачила Земля!
Але ж ми з тобою…
Ми не вічні,
Ми з тобою просто — ти і я…
І тому для мене так трагічно
Те, що ти чиясь, а не моя.
***
Я чую у ночі осінні,
Я марю крізь синій сніг:
Вростає туге коріння
У землю глевку із ніг.
Стають мої руки віттям,
Верхів’ям чоло стає,
Розкрилося ніжним суцвіттям
Збентежене серце моє.
Вростаю у небо високе,
Де зорі — жовті джмелі,
І чую: пульсують соки
У тіло моє з землі.
Зі мною говорять могили
Устами колишніх людей,
І їх нерозтрачені сили
Пливуть до моїх грудей.
О земле жорстока й мила,
Ковтнула ти їхні дні —
Усе, що вони любили,
Віддай долюбить мені!
Усе, що вони не домріяли
У чорному ґвалті боїв,
Хай клекотом і завіями
Ввірветься в думки мої!
Вслухайтеся, земле і небо,
У рокіт страждань моїх —
Живу не лише за себе,
Я мушу жити й за них.
***
Не вір мені, бо я брехать не вмію,
Не жди мене, бо я і так прийду.
Я принесу тобі свою надію,
А подарую смуток і біду.
Слова ясні, лише мені відомі,
У бурмотіння скучне переллю,
Свою усмішку у холодній втомі
Бездумно, безголово утоплю.
І буду нерозумно обридати,
І недоречно скиглити чомусь,
Але, як треба буде заридати,
Я гомерично, тупо засміюсь.
Не вір мені, бо я брехать не вмію,
Не жди мене, бо я і так прийду,
Я принесу тобі свою надію,
А подарую смуток і біду.
***
Ми думаєм про вас. В погожi лiтнi ночi.
В морозні ранки, і вечірній час,
I в свята гомінки, і в дні робочі
Ми думаємо, правнуки, про вас.
Ми думаєм про вас — і тому наші руки
Не в'януть біля плyгa i cтaнкa.
Тому серця у нас не витончена мука,
А радість голосиста і дзвінка.
Ні, то не сум промiнить риса кожна,
То творчість б'є з натхненних наших вiч,
А творчiсть завжди мрійна і тривожна. Немов травнева неспокiйна ніч.
Нi, сонний спокій зовсім нам не сниться,
Нi, нас не вабить нiжна тишина —
Прийдешнє осяває наші лиця,
Неспокiй творчий з вiчнiстю єдна.
I тому ми спокійно і суворо
Стрічаємо у праці і борнi!!
Наклепи злобнi i тупі докори.
Потоки божевільноï брехні.
Ми думаєм про вас. В погожi лiтнi ночi,
В морознi ранки і вечiрнiй час
На свята гомінки і в дні робочі,
Нащадки дорогі, ми захищаєм вас.
Книгу «Задивляюсь у твої зіниці» можна замовити в онлайн-книгарні «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ» — https://cutt.ly/tClQLae
Дякуємо за світлину Ярославу Дякуну
