.. Агов... Ви де ??? Колишні земляки ...
Чом мовчите, російські українці ???
Сховали голови свої, як черв'яки...
Не колить вам ні в серці, ні в печінці ???
Коли ж ви встигли зрадити себе ???
Коли росія стала вам за матір ???
Занадто вже коріння в вас слабе...
Як заштормило, в вас зірвало якір.
Забули в Україні отчий дім...
Забули, яка мати вас родила...
Вдягли на лиця маски пантомім...
Повідривали й викинули крила.
У ваших жилах українська кров...
Ви, як і ми, уміли теж літати...
Зреклись минулого... Зреклись себе немов...
До сказаного, що іще додати.
Чужими стали... Тут і там ЧУЖІ ...
Росія - мачуха, не стане вас любити...
Її любов - примарні міражі...
В чужої матері, ох як не легко жити.
Вона й своїх не любить то дітей...
А байстрюків, не любить і тим паче...
Не стане пригортАти до грудей...
Жаліти вас, як раптом хтось заплаче.
Чом жоден з вас, у голос, не кричить ???
Ваших дідів руйнує кат могили...
Земля, що породила вас, ГОРИТЬ...
Невже такими буть батьки вас вчили.
Вам бАйдуже... В вас серце не болить...
То вибір ваш... Тому не нарікайте...
Що доведеться без коріння жить...
Безбатченками, жити там звикайте.
Галина Момот
