Інклюзивний клас, учень з особливими освітніми потребами, висновок ІРЦ, індивідуальна програма розвитку, рівень підтримки… А далі перед учителем-предметником постає цілком практичне запитання:
Що саме я маю змінити у своєму предметі?
Дати учневі менше завдань? Спростити їх? Залишити ті самі теми? Змінити очікувані результати? Чи потрібно створювати окрему навчальну програму?
Особливо часто плутають два поняття — адаптацію та модифікацію навчального матеріалу. Вони справді пов'язані між собою, але означають різні речі.
У 2026/2027 навчальному році варто враховувати оновлену редакцію Порядку організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти. Зміни, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №129 від 5 лютого 2026 року, набрали чинності 1 серпня 2026 року.
🔹 Адаптація і модифікація — не одне й те саме
Чинний Порядок досить чітко розмежовує ці поняття.
Адаптація передбачає зміну методів і способів навчання, а також рівня складності завдань відповідно до індивідуальних потреб учня, але без зміни загального обсягу навчального навантаження та очікуваних результатів навчання.
Модифікація передбачає вже зміну самого змісту навчання — наприклад, його спрощення, об'єднання або виключення окремих складників — зі зміною загального обсягу навчального навантаження та очікуваних результатів.
Якщо спростити це до практичної таблиці:
Адаптація | Модифікація |
|---|---|
Змінюємо як навчаємо | Можемо змінювати що саме має опанувати учень |
Даємо більше часу | Можемо зменшити обсяг змісту |
Поділяємо завдання на кроки | Можемо спростити окремі поняття |
Використовуємо схеми, алгоритми, піктограми | Можемо об'єднувати або вилучати окремі компоненти змісту |
Зменшуємо складність способу подання | Визначаємо індивідуалізовані очікувані результати |
Очікувані результати навчання не змінюються | Очікувані результати можуть змінюватися |
Тобто «дати легше завдання» ще не завжди означає модифікувати програму.
Наприклад, якщо учень повинен досягти того самого результату, що й однокласники, але отримує покрокову інструкцію, додатковий час або виконує завдання за зразком, — це може бути адаптацією.
Якщо ж для учня змінюється сам очікуваний результат — наприклад, замість самостійного створення складного цифрового продукту він має доповнити готовий шаблон за алгоритмом, — ми вже говоримо про модифікацію.
🔹 З чого починати вчителю?
Головна помилка — почати із запитання:
«Як максимально спростити мою програму?»
Набагато корисніше поставити інше:
«Який предметний результат реально та змістовно може досягти конкретний учень?»
Модифікована програма не повинна перетворювати навчання на формальну присутність дитини на уроці.
Навіть якщо учень потребує значної підтримки, він усе одно має виконувати змістовні предметні дії, доступні саме йому: розпізнавати, обирати, порівнювати, виконувати дію за зразком, використовувати готовий алгоритм, створювати простий продукт, застосовувати знання у знайомій ситуації тощо.
Тому під час модифікації зручно послідовно переглянути чотири складники:
1. Очікувані результати навчання.
Що саме учень повинен уміти після вивчення теми? Чи можна цей результат реально спостерігати й оцінити?
2. Зміст.
Які поняття є ключовими? Що можна подати конкретніше? Чи справді потрібна вся теоретична глибина?
3. Види навчальної діяльності.
Учень працює самостійно, за зразком, за покроковим алгоритмом, із частково заповненим шаблоном чи з допомогою дорослого?
4. Необхідна підтримка.
Чи потрібні візуальні опори, картки-алгоритми, додатковий час, скорочена інструкція, функції доступності, допоміжні засоби?
Саме така логіка допомагає уникнути ситуації, коли програма формально «спрощена», але педагогові все одно незрозуміло, що конкретно робити з учнем на уроці.
🔹 Один рівень підтримки — не однакова програма для всіх
Ще одна небезпечна спокуса — сприймати рівні підтримки приблизно так:
II рівень — трохи спрощуємо;
III — спрощуємо більше;
IV — залишаємо половину;
V — залишаємо мінімум.
На практиці так працювати не варто.
Рівень підтримки не є відсотком, на який потрібно скоротити навчальну програму.
Двоє учнів з однаковим визначеним рівнем підтримки можуть мати абсолютно різні сильні сторони, труднощі, темп роботи, спосіб комунікації та потребу в допоміжних засобах.
Саме тому універсальна модифікована програма може бути лише орієнтиром або основою для подальшої індивідуалізації, а не готовою ІПР для будь-якої дитини.
Конкретні рішення повинні враховувати висновок ІРЦ, індивідуальну програму розвитку та рішення команди психолого-педагогічного супроводу.
🔹 Як може змінюватися один і той самий результат?
Розглянемо дуже спрощений умовний приклад з інформатики.
Загальний навчальний результат:
«Учень створює комп'ютерну презентацію та самостійно добирає її структуру й оформлення».
Для одного учня достатньо адаптації:
створює презентацію самостійно, користуючись покроковим чеклістом.
За більшої потреби у підтримці результат може бути модифікований:
створює коротку презентацію за готовим планом і зразком.
Ще доступніший варіант:
доповнює готовий шаблон презентації текстом і зображеннями за візуальною інструкцією.
Для учня, який потребує дуже інтенсивної підтримки:
обирає з двох запропонованих зображень потрібне та вставляє або допомагає вставити його у визначене місце готового слайда доступним способом.
Тема при цьому залишається пов'язаною з темою, яку вивчає весь клас, але змінюються глибина, обсяг, складність діяльності та очікуваний результат.
Аналогічно можна працювати й з математикою.
Замість вимоги самостійно скласти математичну модель складної текстової задачі результат для конкретного учня може передбачати вибір правильної дії, заповнення готової короткої моделі, виконання обчислень за зразком або застосування відомого алгоритму в знайомій життєвій ситуації.
🔹 Чого краще уникати?
Під час підготовки модифікованої програми я б виділив кілька типових крайнощів.
❌ Просто переписати звичайну навчальну програму іншими словами.
Якщо очікувані результати, зміст і характер діяльності фактично залишилися такими самими, реальної модифікації може не відбутися.
❌ Замінити програму списком дуже простих вправ.
Модифікація — це не просто «дати легше». Важливо зберігати предметну логіку та поступовий розвиток умінь.
❌ Автоматично вилучати цілі теми.
Спочатку варто подумати, чи можна залишити тему, але змінити глибину її опрацювання та очікуваний результат.
❌ Вимагати однакової самостійності від усіх учнів.
Для одного результатом буде самостійне виконання, для іншого — виконання за алгоритмом, з візуальною опорою або частковою допомогою.
❌ Виконувати завдання замість учня.
Підтримка має забезпечити доступ до діяльності, але важливо бачити, яку частину змістовної дії виконав саме учень.
🔹 А як оцінювати?
Якщо змінилися очікувані результати навчання, це обов'язково потрібно враховувати й під час оцінювання.
Чинна редакція Порядку прямо передбачає окреме оформлення інформації про адаптацію/модифікацію змісту навчальних предметів, очікувані результати навчання та особливості проведення оцінювання. Відповідна форма міститься в додатку 4 до Порядку.
Тому некоректно спочатку суттєво модифікувати результат для дитини, а потім оцінювати її виключно за тим самим продуктом і за тими самими вимогами, що й решту класу.
Водночас підтримка також не означає автоматичного позитивного результату.
Оцінювати потрібно те, що учень реально виконав відповідно до визначених для нього очікуваних результатів, ураховуючи передбачені способи підтримки.
🔹 Хто здійснює адаптацію та модифікацію?
Це теж важливий практичний момент.
Чинний Порядок визначає, що інклюзивне навчання здійснюється відповідно до освітньої програми закладу з використанням адаптації та/або модифікації змісту навчальних предметів. Адаптацію або модифікацію конкретного предмета здійснюють педагогічні працівники, які цей предмет викладають, протягом навчального року.
Тобто це не документ, який має окремо «написати асистент».
Учитель-предметник залишається безпосередньо залученим до визначення предметного змісту й результатів, а команда супроводу допомагає узгодити їх з індивідуальними потребами учня.
🔹 Головне — не спростити предмет, а зробити навчання доступним
Модифікація не повинна бути механічним скороченням програми.
Її завдання — визначити реалістичну освітню траєкторію, за якої учень може брати участь у навчанні разом із класом, досягати посильних предметних результатів і поступово збільшувати власну самостійність.
Іноді для цього достатньо адаптувати спосіб подання матеріалу.
Іноді необхідно змінити очікувані результати.
А іноді дитині потрібна значна й постійна підтримка, але навіть тоді варто залишати їй можливість самій виконати доступну змістовну дію, зробити вибір і побачити результат своєї роботи.
📚 Орієнтовні модифіковані навчальні програми для II–V рівнів підтримки
Для колег, які працюють в інклюзивних класах, я поступово формую на платформі «Всеосвіта» окрему бібліотеку орієнтовних модифікованих навчальних програм для учнів з ООП.
У матеріалах передбачено різні рівні підтримки, модифіковані очікувані результати навчання, зміст, види навчальної діяльності, рекомендовану підтримку та рекомендації щодо оцінювання.
Бібліотека поступово поповнюється новими класами, предметами та рівнями підтримки.
Переглянути бібліотеку модифікованих навчальних програм
Важливо: такі програми мають орієнтовний характер. Вони можуть бути основою для роботи вчителя, але не замінюють висновок ІРЦ, ІПР, освітню програму закладу та рішення команди психолого-педагогічного супроводу. Такий самий принцип закладений і в уже підготовлених матеріалах цієї серії: конкретні модифікації та підтримка мають індивідуалізуватися для конкретного учня.
Нормативна основа
Матеріал підготовлено з урахуванням Порядку організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 №957, у редакції, чинній з 01.08.2026.
Переглянути чинний текст Порядку на сайті Верховної Ради України
