А знаєш, у житті зустрічі не випадкові.
Випадково нічого не відбувається.
Одного разу, серед безсилля та розпачу,
Одна душа іншу раптом знаходить.
Очі у вічі, посмішка, слово за слово.
Випадкова вийшла розмова.
Стрілою амура начебто випадкового.
Серця вже розстріляні впритул.
Дзвінок, питання – відповідь, потім побачення.
Жити одне без одного більше не вдасться.
Нехай зустріли один одного із запізненням,
Нехай краще пізно, ніж жити, а мучитися.
І ти з шаленим минулим розпрощаєшся,
Ти станеш ніжністю, ти станеш вірністю.
Ти не живеш – ти життям захоплюєшся.
Випадковість стала раптом закономірністю.
