А знаєш… Так хочеться жити…
Дивитись на квіти в дворі.
І східному сонцю радіти,
І першій вечірній зорі…
Зимою брести в заметілі,
Снігами рипучими йти,
Коли всі ялиночки білі,
І сніг не вгаває мести…
А знаєш, так хочеться жити,
Відчути квітучу весну.
В садку соловейка зустріти,
Побачити квітку ясну,
Що просто зі снігу — до сонця!
Й росу на травичці рясну,
Цвіт білої вишні в віконце
Й черемху таку запашну…
А знаєш… Так хочеться жити
І літнє відчути тепло.
Водичку холодну попити,
Що щедро несе джерело.
Скупатись у чистій водичці,
На берег до моря прийти…
Поплавати просто у річці
І щастя у цьому знайти…
А знаєш… Так хочеться жити,
Коли золотіють гаї.
Пташок проводжати в блакиті
У вирій, у теплі краї…
Пожовклий листочок підняти,
І вдячно до губ піднести.
Чарівний букетик зібрати
І осінь до хати внести…
А знаєш… Так хочеться жити
У мирнім краю, без війни…
Співати, радіти, любити
Й щоразу чекати весни…
Надія Красоткіна