А життя – наче небо: то чорне, то ясне…
Серед темряви ночі і розпачу хмар
Хай палає любов, хай надія не згасне.
Збережи свій вогонь. Не згаси свій ліхтар.
Придорожній спориш топче люд без упину,
Та проб’ється з весни свіжий списик трави.
Тож коли майже вмер, підло встрелений в спину, –
Через силу вдихни, прорости - й оживи.
І коли перемога просто з рук вислизає,
Вже молодший і дужчий, а не ти «суперстар» –
Не гнівися на Бога. Слава – сон, що минає.
Збережи свій вогонь. Не згаси свій ліхтар.
Коли навіть у засвіти йдуть найрідніші,
Біль прохромлює серце, мов лезо ножа –
Запали свій ліхтар, помолися у тиші,
Бо у тім ліхтарі світить їхня душа…
Від байдужих людей, що махнули рукою,
Від озлоблених зграй та бездумних отар,
Від невдячності, зрад, трясовини покою
Збережи свій вогонь. Не згаси свій ліхтар.
(с) Марія Мацієвська
Світлина з мережі Інтернету
