А життя мов дощ, пройде й не помітиш,
Відлетить удаль, ніби й не було.
Наче і не жив - вже дорослі діти
Покидають дім, змахнувши крилом.
А життя мінливе: то веселка грає,
Розсипа навколо диво-кольори,
То спокійно й тихо росами вмиває
І в туман окутує ночі й вечори.
А то враз покриють небо темні хмари,
І, здається, краю їм нема й кінця -
То випробування, злі життя примари,
Доріг не буває нам без камінця.
А життя цікаве: щось нове дарує
Чи в рутинні будні, чи в святкові дні,
І щодня привітно променем цілує,
Надсилає з сонцем радощі земні.
І життя прожити - дорогу здолати,
Кожному ж у долі десь свій шлях зорить,
Треба йти вперед і бажання мати,
Бо життя - не вічність, а єдина мить.
Світлана Кулинич
