-Привези мені ,мамо, в хустинці землі,
Коли наші вже звільнять країну,
Я лежу серед поля, летять журавлі..
Біля мене лиш кущик калини..
А кругом саранча та ординська стоїть,
Не дають навіть тіло забрати,
Але Господь все бачить,і бідний, спішить,
Щоб хоч душу мою,відспівати..
Біля мене Василь,він ще зовсім дитя,
Як упав,так кати добивали,
Не просився у них,бо полон-не життя!
Наречена Оленка чекала.
Біля дуба,Іван,вдома жінка і син,
Він ще взимку побіг захищати,
І лежить он Назарко,він в світі один,
Та зустріла на небі вже..мати.
Тіло ви не дасьте,щоб могилка була!
Яничари не знають законів!
Та душі не сховати,бо вільна вона!
І не має душа перепонів!
Ми повстанем із мертвих,прийдем уночі!
На позиції станем до бою!
Ви підете до пекла кати -палачі!
І"царя"заберете з собою!
Час вже близько,тремтіть!
Ми свобідний народ!
Ми рабами не можемо бути!
Заведе вас у пропасть кремлівський"урод"!
Як вам орки цього не збагнути.
Журавлі,журавлі ви додому летіть,
Відспівайте із Господом в небі,
А земельки, матусю, мені привезіть..
Як же сумно,рідненька,без тебе..
Світлана Д.
