А вже веснА, а вже краснА.
Господиня чомусь сумна.
Не бере мене на руки
І не гладить. За що муки?
Буду сам нюхати квіти,
Весняному дню радіти.
Попросить зайти до хати,
Не буду їй муркотати.
Іди, коте, я погладжу,
Нагодую, про все розкажу.
Зрозумієш, чому сумую -
Замуркочеш пісню сумную.
Ой, ти коте, ситий, не голодний.
У теплі спиш, хоч ранок холодний.
Де тобі про біль і горе знати,
Що на війні гинуть солдати.
А твої брати 4 - лапо - ногі
Голодні, чекають допомоги.
Напризволяще їх залишили,
Бо господарів безжально вбили.
На війні родичі й сусіди.
Знайомі й чужі на фронт їдуть.
Будемо тоді, сірий, гуляти,
Як усі повернуться до хати.
Вірю, буде мир в Україні.
Знають це на вищому рівні.
Дякуючи воїнам і Богу,
Здобуде Україна перемогу.
Сидів котик тихо на колінах.
Вперше він дізнавсь про Україну
І про те, що крім власної хати,
Батьківщину треба захищати.
Не сумуй, господине, не час.
Перемога вже йде до нас.
Буде весело на душі -
Радісні напишеш вірші.
Отак я з котом гомоніла,
Над нами ракета пролетіла.
Божа Мати, збережи Україну!
Повертайтеся додому всі живими!
Валя Злата
